15. Строки та терміни здійснення й захисту цивільних прав і виконання цивільних обов’язків.

Термін — це певний момент у часі, з настанням якого по­в'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін може визначатись календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Такою подією може бути момент смер­ті особи, закінчення перебігу певного строку тощо.

Строк — це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Іноді обчис­лення строку в цивільному праві визначається також хвилинами і секундами, наприклад договір телефонного зв'язку.

Строк і термін можуть визначатись актами цивільного зако­нодавства, правочином або рішенням суду.

Для правильного обчислення строку важливе значення має його початок та закінчення. За загальним правилом, строк по­чинається з наступного дня після календарної дати або з на­станням події, якими визначено його початок. Закінчення строку залежить від одиниці виміру часу, що застосовується для обчислення цього строку.

1. Строк, що обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

2. Строк, що визначений півроком або кварталами року, спливає у відповідне число останнього місяця строку. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

3. Строк, що обчислюється місяцями, спливає у відповідне чи­сло останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.

4. Строк, що визначається у півмісяця, розглядається як строк, який обчислюється днями, і вважається таким, що дорівнює 15 дням.

5. Строк, що обчислюється тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на неділю або неробо­чий день, днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий день.

Залежно від різноманітних критерії виділяють декілька ви­дів класифікацій строків (термінів).

1. Залежно від суб'єкта встановлення строків (термінів):

• законодавчо встановлені — тобто ті, які закріплено в за­конах та/або інших нормативно-правових актах;

• договірні — строки (терміни), що встановлюються за до­мовленістю сторін;

• судові — це строки (терміни), які встановлюються судом.

2. За правовими наслідками:

• правостворюючі — строки (терміни), пов'язані з виникнен­ням певних правовідносин;

• правозмінюючі — строки (терміни), спрямовані на зміну правовідносин;

• правоприпиняючі — строки (терміни), пов'язані з припи­ненням правовідносин.

3. За самостійністю визначення:

• імперативні — строки (терміни), які строго визначені за­коном та не можуть бути змінені за згодою осіб (наприклад строки набувальної давності);

• диспозитивні — строки (терміни), які хоча й передбачені законом, проте можуть бути змінені за згодою сторін.

4. За характером визначеності:

• абсолютно визначені строки (терміни) вказують на точний момент чи період часу, з яким пов'язуються юридичні нас­лідки;

• відносно визначені строки (терміни) характеризуються мен­шою точністю і вказують лише приблизні орієнтири, на­приклад, у розумний строк, у строк, необхідний для вико­нання, негайно тощо;

• невизначені строки (терміни) мають місце у разі, якщо за­коном чи договором взагалі не встановлено будь-якого ча­сового орієнтиру, хоча й передбачено, що відповідні право­відносини мають часові межі. Наприклад, деякі договори може бути укладено безстроково, але зрозуміло, що такі правовідносини, все ж таки, колись припиняться.

5) За поширенням:

• загальні строки (терміни) мають загальне значення та сто­суються всіх без винятку суб'єктів та всіх однотипових ви­падків;

• спеціальні строки (терміни) встановлюються для винятків із загального правила і діють лише у випадках, що перед­бачено в законі.

Проте найбільш вагоме значення має розподіл строків на строки (терміни) здійснення цивільних прав, строки (терміни) виконання цивільних обов'язків та строки (терміни) захисту цивільних прав.

Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав поділяють на такі:

1. строки існування цивільних прав — це строки дії суб'єктив­ного права в часі.

2. преклюзивний строк — це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке.

3. претензійний строк — строк, упродовж якого уповнова­жений суб'єкт вправі, а іноді й зобов'язаний звернутися до безпосередньо зобов'язаної особи для врегулювання спору, що виник між ними перед зверненням до суду за захистом свого порушеного права;

4. гарантійний строк — період часу, впродовж якого прода­вець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує прида­тність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вима­гати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни то­вару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків.

Строк виконання обов'язків — це строк, упродовж якого особа повинна виконати належний їй обов'язок, тобто вчини­ти певні дії чи відмовитися від їх вчинення.

Строк захисту цивільних прав — це строк, упродовж якого особа, право якої порушено, оспорено чи не визнано, мо­же вимагати примусового здійснення чи захисту свого права.

Залежно від того, яким чином здійснюється захист, розріз­няють: строки судового захисту (позовна давність); строки ад­міністративного захисту; строки самозахисту; строки оператив­ного захисту.