10. Процесуальний примус.

Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом про­цесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встанов­лені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивіль­ного судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановленім ухвали.

Заходами процесуального примусу є:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід.

До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме правопорушення.

До учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх в судо­вому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попере­дження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.

У разі повторного вчинення дій, перекладачем суд оголошує перерву і надає час для його заміни.

У разі неподання без поважних причин письмових чи речових дока­зів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для до­слідження судом.

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення.

Належно викликаний свідок, який без поважних причин не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка піддягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, під­стави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставле­на, кому доручається здійснення приводу.

Ухвала про привід у суд передається для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження в справі або за місцем прожи­вання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.

Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує.

У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через на­чальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.