9. Умови дійсності правочину.

Умовами дійсності правочину є:

1. законність змісту, тобто зміст правочину не може супере­чити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. здатність фізичних та юридичних осіб, що його укладають, до участі в правочині, тобто особа, яка вчиняє правочин, по­винна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. відповідність волі та волевиявлення у правочині, тобто во­левиявлення учасника правочину має бути вільним і відпо­відати його внутрішній волі;

4. дотримання форми правочину, тобто правочин має бути вчинено у формі, яку передбачено в законі;

5. реальність правочину, тобто правочин має бути спрямова­ний на реальне настання правових наслідків, що обумовле­ні ним.

Важливу роль для дійсності правочину відіграє його фор­ма. ЦК України передбачає, що правочин може бути укладено в усній або письмовій формі.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю викону­ються сторонами у момент їх вчинення.

Письмова форма правочину означає, що воля осіб, що йо­го здійснюють, закріплюється (об'єктивується) в документі.

Письмовий правочин може здійснюватись: у простій пись­мовій формі, в тому числі й електронній; у нотаріально по­свідченій письмовій формі; в формі державної реєстрації.

Нотаріально посвідчена форма письмового правочину має місце у випадках, якщо це прямо передбачено законом, наприк­лад, у разі застави нерухомості; договорів купівлі-продажу.

Державній реєстрації підлягає письмовий правочин у ви­падках, встановлених законом, наприклад, застава нерухомого майна; договір купівлі-продажу земельних ділянок.