logo
Kompleksnij_zvedenij_1

12. Представництво та довіреність.

Суб'єктивні цивільні права та обов'язки можуть здійснюва­тися та виконуватися як безпосередньо особою, так і її пред­ставником.

Представництво — правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє. Представницт­во можливо за юридичних (неповна дієздатність, обмежена дієздатність, недієздатність) та/або за фактичних причин (хво­роба, юридична неграмотність, небажання особисто здійснюва­ти право чи виконувати обов'язок).

До суб'єктів представництва належать:

Повноваження представника — це міра його дозволеної поведінки щодо третіх осіб, що полягає в можливості уклада­ти правочини та інші юридично значущі діянні від імені та в інтересах особи, яку він представляє.

Підстави виникнення представництва:

  1. адміністративний акт (наприклад, наказ про призначення особи на певну посаду, внаслідок чого вона зобов'язана ви­конувати певні представницькі функції);

  2. закон (батьки зобов'язані в силу закону бути представника­ми малолітніх);

  3. договір (доручення чи агентування).

Види представництва:

Представництво однієї особи іншою потребує документаль­ного підтвердження.

Довіреність — письмовий документ, що його видає одна особа іншій особі для представництва перед третіми особами.

Залежно від змісту та обсягу прав виділяють такі види до­віреностей:

Форма довіреності має відповідати формі, в якій відповід­но до закону має вчинятися правочин.

Довіреність від імені юридичної особи видає її орган або інша особа, уповноважена на це її установчими документами, з відбитком печатки цієї юридичної особи.

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підля­гає нотаріальному посвідченню.

Строк дії довіреності зазначається у ній. До­віреність, у якій не зазначено дату її вчинення, є нікчемною.