logo
Kompleksnij_zvedenij_1

1. Поняття трудового права. Трудове право як галузь права.

Для нормального життя люди постійно повинні їсти, пити, мати одяг, взуття, задовольняти свої духовні потреби. Тільки на цій основі люди можуть брати участь у виробництві. При цьому слід враховувати, що людські потреби є над звичайно еластичними, зданими до кількісних і особливо якісних змін. Якщо у післявоєнний час люди задовольнялись простим одягом і кімнатою у комунальній квартирі, то вже через десяток років була поставлена вимога про забезпечення кожної сім’ї окремою квартирою. Росли вимоги і до якості одягу, що бажають придбати люди.

Але люди завжди намагались проявити себе ще й як особистість. Щастить тому, хто наділений якимось визначним талантом: має красиву зовнішність, володіє красивим співучим голосом чи досяг визначних спортивних досягнень тощо. Переважна більшість людей може проявити себе як особистість тільки завдяки праці: майстерність у виконанні певної роботи, професіоналізм, що набувається роками наполегливої праці.

Лише тоді, коли пануючою формою організації праці стала наймана праця, коли робітничий клас став організовано вимагати від держави регулювання трудових відносин, держава змушена була піти на поступки і приступити до регулювання окремих питань трудових відносин.

Тому історично трудове право становить собою результат боротьби робітничого класу за свої економічні та соціальні права. Усвідомивши себе як революційну силу і вступивши в організовану боротьбу за свої права робітничий клас намагався зайняти певні позиції в економіці. Це, в свою чергу, забезпечувало радикальну перебудову всіх суспільних відносин.

Саме боротьба трудящих за свої права створює дві тенденції правового регулювання праці:

У цих умовах трудові відносини регулювались лише за допомогою цивільного права, нормами, що відносились до свободи умов і рівності сторін. Договір найму, або як його називав законодавець – договір про найом послуг (ст. 1779 Кодексу Наполеона), - розглядався як звичайна цивільно-правова угода, предметом якої виступав особливий товар – робоча сила.

Робоча сила, яка набула прирівнення до товару, не знаходила попиту. З’явились безробітні. Приймається ряд правових норм, спрямованих на регулювання трудових відносин.

Початково система норм, спрямовувалась на регулювання праці фабричних працівників, у першу чергу на регулювання праці жінок і дітей на фабриках. Тому ці норми одержали назву „фабричне законодавство”.

В 20-х роках ХХ століття Д. Шерпом був застосований термін „робітниче право”, термін більш широкий тому, що охоплював він працю не тільки робітників, а й працівників розумової праці.

В ХХ столітті широкого вжитку набуває правовий термін „соціальне право”, що пов’язувалось з проблемою „економічно слабких громадян”. Найбільш повно сутність цієї галузі права відображає термін „трудове право”, що закріпився за роки радянської влади. Термін „трудове право” виявився досить вдалим, бо в нього відбивається його зміст – регулювання праці.

Змістом цього регулювання є сукупність реальних затрат розумової та фізичної енергії працівником при виконанні ним трудової функції, які створюють спрямований до певної мети виробничий процес.

Законодавство відмовилось від таких термінів як „робітник” і „службовець” і замінило їх на термін „працівник”, що проведено законом України від 20 березня 1991 року „Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю України при переході республіки до ринкової економіки”. Термін „робітник” і „службовець” більш повно визначали зміст праці цієї категорії працюючих.

Трудове право тісно пов’язано з іншими галузями права. Як трудові відносини, що становлять частину життя суспільства, не можуть бути відірваними від цього суспільства, так і трудове право, що регулюють ці відносини не може бути відірване від тієї системи галузей права, що регулюють інші відносини суспільства.