1.Методи господарського права

Методи господарського права - це сукупність спосо­бів регулюючого впливу норм господарського права на по­ведінку суб'єктів господарських правовідносин. Концепту­ально методи господарського права будуються на двох принципах: загальнодозвільному («дозволено все, що не заборонено законом»), за яким діють підприємства і під­приємці, та зобов'язуючому («суб'єкти господарського права зобов'язані і мають вчиняти те, що на них покладено законом»). Цей принцип в основному стосується органів державного управління економікою. Як зазначається в ст. 19 Конституції України, органи державної влади та ор­гани місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарські відносини є комплексними відносинами. Вони поєднують у собі організаційні і майнові (вартісні) елементи. Тому у господарському праві як комплексній галузі права загалом діють три (а не один, як у не комплексних галузях) основні методи правового регулювання.

Передусім це метод автономних рішень суб'єктів гос­подарських відносин. Він ґрунтується на тому, що підпри­ємства, підприємці мають право з власної ініціативи при­ймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України (ст. 27 Закону «Про підприємства в Україні», ст. З, 5 Закону «Про підприємництво»). Це означає, що суб'єкти господарських відносин самостійно: а) планують свою гос­подарську діяльність; б) в межах законодавства вільно оби­рають предмети господарських договорів і визначають зо­бов'язання в них, всі необхідні умови господарських взає­мовідносин (ст.20,21 Закону «Про підприємства в Украї­ні», ст. 5 Закону «Про підприємництво»).

Існує ще метод владних приписів (вимог законів і вказі­вок компетентних органів, обов'язкових для суб'єктів гос­подарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів підпорядковується обов'язковим моделям право­відносин, визначеним законодавством. Це, зокрема, обо­в'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режи­ми тощо), обов'язок визначених у законодавстві підпри­ємств укладати з державою державні контракти та ін.

У господарському праві діє також метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відно­син шляхом рекомендованих моделей відповідних правові­дносин. Наприклад, зразкові форми договорів щодо окре­мих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окре­мих видів діяльності у сфері господарювання - це прикла­ди застосування державою зазначеного методу.

Залежно від конкретних господарських ситуацій, ін­тересу держави стосовно тих або інших господарських від­носин та інших чинників, що регулюють господарське життя, можуть використовуватися будь-які із зазначених методів, виходячи з того, який з них буде найефективні­шим.