logo
Kompleksnij_zvedenij_1

13. Захист цивільних прав та інтересів.

Під поняттям цивільно-правового захисту слід розуміти передбачену зако­ном вид і міру можливого або обов'язкового впливу на суспіль­ні відносини, які зазнали протиправного впливу, з метою понов­лення порушеного, невизнаного чи оспореного права.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку пра­вопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право уповноваженої особи зменшилося або зникло як таке.

Порушення права по­в'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реа­лізувати своє право повністю або частково.

Невизнання це дії учасника цивільних правовідносин, який несе юридичний обов'язок перед уповноваженою особою, що спрямовані на заперечення в цілому або у певній частині суб'єктивного права іншого учасника цивільних правовідносин, внаслідок якого уповноважена особа позбавлена можливості реалізувати своє право.

Оспорювання це такий стан цивільних правовідносин, за якого між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб'єктивного права у сторін, а також належно­сті такого права певній особі.

Інтерес, який охороняється законом, це незаборонене законом і таке, що не суперечить загальним засадам цивіль­но-правового регулювання, прагнення особи щодо ефективної реалізації своїх повноважень, які не визначено як суб'єктивне право.

Залежно від суб'єктів здійснення дій щодо захисту права чи Інтересу, який охороняється законом, останній по­діляють на юрисдикційний та неюрисдикційний. Наведена кла­сифікація полягає у визначенні уповноваженого на здійснення захисту суб'єкта.

Юрисдикційний захист здійснює низка уповноважених на це державних і громадських органів та осіб, які в силу закону чи домовленості можуть вжити заходів щодо поновлення по­рушеного, оспореного чи невизнаного права.

Неюрисдикційними способами захисту суб'єктивного права та інтересу, який охороняється законом, слід визнавати відпо­відні дії суб'єкта, права та інтереси якого порушено. Основ­ним неюрисдикційним способом цивільного права є самоза­хист — застосування особою засобів протидії, які не забороне­но законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту може обирати сама особа або ж їх може бути встановлено договором або актами цивільного законодав­ства.

Важливу роль для захисту цивільних прав має спосіб їх за­хисту, тобто передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист суб'єктивних цивільних прав. Способи захис­ту в їх сукупності поділяють на загальні та спеціальні. Загаль­ні способи захисту суб'єктивного цивільного прав визначено ст. 16 ЦК та їх дія поширюється, як правило, на всю сукуп­ність цивільних прав. До загальних способів захисту цивіль­них прав належать такі.

Спеціальні способи захисту цивільних прав передбачено правовими нормами, які регулюють конкретні правовідносини. Наприклад, для захисту права власності чи іншого речового права може використовуватися позов про визнання права влас­ності, негаторний чи віндикаційний позови.