9. Умови та загальні принципи виконання господарських договорів.

Загальні принципи і умови виконання договорів, у тому числі господарських, врегульовані главою 48 „Виконання зобов’язань” Цивільного кодексу України (ст. 526-545). Щодо господарських договорів діють і спеціальні умови передбачені нормативними актами про окремі види договорів.

На господарські договори поширюються такі інститути і категорії загального зобов’язального права як загальні умови виконання зобов’язання , відповідальність за порушення зобов’язання , умови про строк та місце виконання зобов’язання тощо. Особливість виконання господарських договорів полягає лише в тому, що ці категорії та інститути значною мірою деталізуються ще й господарським законодавством про окремі види договорів.

На господарські договори поширюються такі інститути і категорії загального зобов’язального права, як загальні умови виконання зобов’язання, забезпечення виконання зобов’язання, відповідальність за порушення зобов’язання, умови про строк та місце виконання зобов’язання тощо. Особливість виконання господарських договорів полягає лише в тому, що ці категорії та інститути значною мірою деталізуються ще й господарським законодавством про окремі види договорів.

Принципи виконання господарських договорів є загально договірними (ст. 526 ЦКУ).

Основним принципом є принцип належного виконання господарського договору. Це, зокрема означає виконання його належним суб’єктом (боржником) відповідно до предмета виконання, визначеного у договорі, у належному місці, відповідним способом і т. ін.

З цього основного принципу випливає другий принцип – реального виконання господарського договору. Він закріплений у нормі, згідно з якою зобов’язання повинно бути виконано в натурі. Це означає, що боржник має вчиняти дії, які передбачені господарським договором, а саме: передати майно, виконати роботу, надати послугу, виготовити продукцію тощо. Замінювати ці дії іншими можна лише за згодою кредитора, проте це вже буде інший договір.

Невиконання господарського договору реально, в натурі породжує право кредитора вимагати цього примусово (зокрема, вимагати відібрання майна – об’єкта договору майнового найму і передачі його кредитору).

З принципу незалежного виконання випливає і третій принцип – виконання господарського договору в установлений строк. Щодо всіх господарських договорів строк є, як правило їхньою істотною умовою. Тому порядок включення цієї умови в договір досить детально регулюється господарським законодавством (наприклад Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання – щодо відносин поставки).

Наступний принцип виконання господарських договорів – відповідність виконання вказівкам закону. Категорію вказівки закону слід тлумачити розширено а не буквально. Це і вказівки правил Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших законодавчих актів; норми положень про поставки, транспортних статутів, відповідних правил перевезення вантажів, прийнятих згідно з ними; норми відомчих нормативних актів (положень, інструкцій, наказів, нормативно-технічних документів та ін.).

Господарське зобов’язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов’язання (ст. 197 ГКУ).