40. Обмежена матеріальна відповідальність.

Обмежена матеріальна відповідальність – це обов’язок працівника покрити заподіяну шкоду повністю, але не більше встановленої законом межі, тобто не більше його середньомісячного заробітку.

Відповідно до ст. 133 Кодексу законів про працю обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1. працівники – за зіпсування чи знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсування або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники – у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку, зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуванню матеріальних чи грошових цінностей.

Видача інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих у користування працівника, має бути оформлена документально і посвідчуватися підписом працівник.

До зайвих грошових виплат відносяться суми стягнених штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв’язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, не правильним формулюванням причини звільнення, а також заробітної плати, виплаченої працівникові за зайве надані дні чергової відпустки без виключення днів прогулу. При виявленні безпосередніх заподіювачів шкоди, викликаних виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуванням матеріальних цінностей, вони зобов’язані відшкодувати шкоду в межах, встановлених законодавством. Керівні службові особи в цих випадках несуть матеріальну відповідальність в межах свого середнього місячного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована й безпосередніми заподіювачами. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну шкоду. На керівних працівників може бути покладена матеріальна відповідальність у межах середньомісячної заробітної плати, якщо з їх вини не було вжито своєчасно заходів до стягнення шкоди з безпосередніх заподіювачів і таку можливість підприємство втратило.