22. Загальні положення про цивільне зобов’язання.

Цивільне зобов'язання — це правовідносини, в яких одна сто­рона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторо­ни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника ви­конання його обов'язку.

Уся сукупність цивільних зобов'язань створює певну систе­му, яку називають зобов'язальним правом — це підгалузь ци­вільного права. Є такі види зобов’язань:

• зобов'язання щодо передачі майна у власність;

• зобов'язання щодо передачі майна у речове право на чу­жу річ;

• зобов'язання щодо виконання робіт;

• зобов'язання щодо надання послуг;

• зобов'язання щодо використання прав інтелектуальної власності

• зобов'язання з багатосторонніх правочинів

• зобов'язання з односторонніх правочинів

• зобов'язання з рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи;

• зобов'язання зі створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

• деліктні зобов'язання;

• кондикційні зобов'язання.

Різноманітність цивільних зобов'язань потребує відповідної їх класифікації, яку може бути проведено за різними крите­ріями:

1) Залежно від спрямованості:

• регулятивні зобов'язання — зобов'язання, що спрямовані на регулювання відносин між суб'єктами в нормальному (непорушеному) стані, наприклад, договірні відносин, які здійснюються без їх порушення;

• охоронні зобов'язання — зобов'язання, які спрямовані на регулювання відносин між суб'єктами в анормальному (порушеному) стані та спрямовані на їх відновлення, на­приклад деліктні зобов'язання.

2) Залежно від підстав виникнення зобов'язальних правовід­носин:

• зобов'язання, що виникають з правочинів, до них, зокре­ма, належать договірні зобов'язання та зобов'язання, що виникають з односторонніх правочинів;

• зобов'язання, що виникають із неправомірних дій, до яких слід відносити зобов'язання, що виникають з деліктів, кондиційні зобов'язання;

• зобов'язання, що виникають з інших юридичних фактів, які охоплюють собою зобов'язання, в основі виникнення яких лежать юридичні вчинки та події.

3) Залежно від співвідношення прав та обов'язків учасників:

• односторонні зобов'язання — в яких одну сторону на­ділено виключно правами стосовно іншої сторони, а іншу сторону — лише обов'язками, наприклад, за деліктними зобов'язаннями одну сторону наділено виключно правом вимагати відшкодування шкоди, а інша — зобов'язана здійснити таке відшкодування;

• двосторонні (взаємні) зобов'язання — в яких кожну зі сторін наділено взаємними (кореспондуючими) правами та обов'язками щодо одна одної, наприклад, за договором куп­івлі-продажу кожну із сторін наділено стосовно іншої пра­вами та обов'язками.

4) Залежно від характеру правових зв'язків між їх суб'єктами:

• прості — в яких сторони наділені лише по одному взаємопов'язаному праву та обов'язку, наприклад договір позики;

• складні — в яких у осіб є по декілька взаємопов'язаних прав та обов'язків, наприклад у договорі підряду.

5) Залежно від визначення об'єкта зобов'язання:

• зобов'язання з конкретно визначеним об'єктом;

• альтернативні зобов'язання — в яких боржник повинен учинити на користь кредитора за власним вибором одну з декількох дій, які передбачено в зобов'язанні, або відмо­витися від учинення однієї з передбачених дій, наприклад, за договором особа повинна або передати певну річ, або оплатити її вартість. Логічна конструкція цього виду зо­бов'язань опосередковується алгоритмом: або — або. При­чому вважаються, що боржник має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ст. 539 ЦК України);

• факультативні зобов'язання — в яких боржник повинен учинити на користь кредитора конкретну дію чи відмо­витися від її вчинення, а у разі невиконання цього зобов’язання — вправі замінити його іншим конкретно визнач­еним зобов'язанням, наприклад, за зобов'язанням особа повинна передати певну річ, а у разі невиконання цього зобов'язання особа повинна передати іншу річ. Логічна кон­струкція цього виду зобов'язань опосередковується алгорит­мом: якщо ні — то.

6) Залежно від значимості цивільних зобов'язань:

• основні зобов'язання — які можуть існувати самостійно, наприклад договір купівлі-продажу;

• додаткові (акцесорні) — які забезпечують належне ви­конання основного зобов'язання та виникають і існують лише за умови існування основного, наприклад, зобов'я­зання із застави, яке забезпечує виконання зобов'язання за кредитом.

7) Залежно від того, наскільки їх виконання залежить від пер­соніфікації суб'єктів:

• неперсоніфіковані зобов'язання — в яких для виконання зобов'язання не має значення суб'єкт зобов'язання;

• фідуціарні (особистісні) зобов'язання — в яких зобов'я­зання повинно бути виконано конкретною особою чи перед конкретною особою, а у разі відсутності цієї особи вони не переходять у правонаступництво та припиняються, напри­клад, зобов'язання із відшкодування шкоди, завданої каліц­твом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Суб'єктами цивільних зобов'язань, як уже було зазначено, є кредитор і боржник. Кредитором визнається та сторона у зобов'язанні, яка наділена стосовно іншої сторони правом ви­моги щодо вчинення або ж відмови від учинення певної дії. Тобто можна зробити висновок, що кредитор здійснює пану­вання над поведінкою боржника. Боржник же своєю чергою, визнається стороною зобов'язаною, тобто суб'єктом зобов'я­зання, який повинен здійснити на користь кредитора певну дію чи утриматися від її виконання.

Зобов'язання з множинністю суб'єктів поділяють на:

• дольові зобов'язання, тобто такі, в яких кожен із кредито­рів має право вимагати виконання зобов'язання, а кожен із боржників зобов'язаний виконати зобов'язання в рівній част­ці з іншими особами, якщо інше не встановлено договором чи актами цивільного законодавства (ст. 540 ЦК).

• солідарні зобов'язання, тобто такі, в яких право вимоги чи право виконання неподільні.

• субсидіарні (додаткові) зобов'язання, тобто такі, які харак­теризуються наявністю основного та субсидіарного (додат­кового) боржника.