Цивільне право, як галузь права.

Цивільне право, як галузь права – це системна сукупність правових норм, що становлять основний зміст приватного права та регулюють особисті немайнові й майнові відносини, які ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, з метою задоволення останніми власних матеріальних та духовних потреб і інтересів.

Основну роль при визначенні цивільного права, як галузі права відіграють його предмет, метод, функції та принципи.

Предметом цивільного права, як галузі права є сукупність відносин, що регулюються його нормами, тобто особисті майнові та немайнові правовідносини.

Хрестоматійними для цивільного права є саме майнові правовідносини, які становлять переважну більшість усієї сукупності суспільних відносин, що регулюються цивільним правом. За своєю природою майнові правовідносини мають такі ознаки:

1. Вони є економічними, тобто носять грошово-товарний характер;

2. Вони виникають та існують між учасниками, які наділені майновою самостійністю та юридичною рівністю;

3. Вони забезпечують задоволення переважно матеріальних потреб та інтересів.

За найбільш загальним критерієм майнові відносини в цивільному праві можна поділити на:

• майнові відносини щодо належності майна (відносини статики), наприклад, відносини власності, володіння, користування;

• майнові відносини щодо закріплення процесу переходу майна (відносини динаміки), наприклад, відносини щодо договірних зобов’язань, із заподіяння шкоди тощо;

• майнові відносини щодо управління корпорацією (корпоративні відносини) наприклад, відносини з управління учасниками корпорації (АТ, ТзО, тощо) її приватним майном;

• майнові відносини щодо створення та використання об’єктів інтелектуальної власності (виключні відносини), наприклад, відносини з використання творів літератури, науки і мистецтва, винаходів, корисних моделей та промислових зразків тощо.

Вагому частку в предметі цивільно-правового регулювання становлять також особисті немайнові правовідносини. Особисті немайнові правовідносини мають такі ознаки:

1. вони є особистісними, тобто мають тісний зв’язок з їх учасниками;

2. вони є немайновими, тобто їх зміст не можна визначити в грошовому чи іншому майновому еквіваленті;

3. вони виникають та існують між юридично рівними учасниками;

4. вони забезпечують задоволення переважно внутрішніх (духовних потреб та інтересів.

Поряд із предметом, правова галузь повинна мати свій специфічний метод правового регулювання, тобто сукупність правових засобів та способів впливу відповідної галузі права на суспільні відносини, що становлять її предмет. Цивільно-правовий метод регулювання цивільних правовідносин є комплексною категорією, що характеризується такими ознаками:

1. юридична рівність учасників, їх самостійність та незалежність;

2. диспозитивність у виборі поведінки учасників цивільно-правових відносин;

3. судове вирішення спорів;

4. майново-компенсаційний характер засобів примусового впливу на правопорушника.

Цивільному праву притаманні такі основні функції:

• регулятивна;

• охоронна;

• попереджувально-виховна;

• попереджувально-стимулююча.

Принципи цивільного права – основні начала, найбільш загальні керівні положення (засади) цивільного права, що мають в силу їхнього законодавчого закріплення загальнообов’язковий характер.

У ст. 3 ЦКУ закріплені такі цивільно-правові принципи:

1. неприпустимість свавільного втручання у сферу особисто­го життя людин;

2. неприпустимість позбавлення права власності, крім випад­ків, установлених Конституцією України та законом;

3. свобода договору;

4. свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена за­коном;

5. судовий захист цивільного права та інтересу;

6. справедливість, добросовісність та розумність.