8. Поняття, зміст, та значення господарського договору.

Договір в господарських відносинах є однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов’язань.

Поняття договору найширше розкрито у Цивільному кодексі України, зокрема у ст. 626, а зміни господарського договору доповнюється Господарським кодексом України. Господарські договори регулюються законами про окремі види господарської діяльності. Господарсько-процесуальний кодекс визначає порядок розгляду і вирішення господарських спорів, що виникає при укладенні та виникненні господарських договорів (ст. 1 ГПК), а також визначає порядок регулювання розбіжностей, що виникає при укладенні (ст. 10 ГПК), зміні та розірванні (ст. 11 ГПК) господарського договору.

Як соціально-законодавча правова категорія, господарський договір має особливі ознаки:

1. Угода, яка має визначену економічну і правову мету. Господарський договір завжди укладається з господарсько-комерційною метою для досягнення певних економічних результатів.

2. Як правило, господарський договір є письмовим. Законодавством про господарські договори встановлено, що ті з них, які спрямовані на забезпечення пріоритетних потреб держави, продукції, робіт і послуг, укладаються на підставі державних контрактів чи замовлень.

3. Закон обмежує коло суб’єктів господарського договору. Відповідно до законодавства, а саме ст. 2 Цивільного кодексу і ст. 1 Господарсько-процесуального кодексу, суб’єктами господарських відносин можуть бути організації, тобто юридичні особи, або громадяни, які є підприємцями.

Отже, господарський договір – це майнова угода господарського суб’єкта з контрагентом, яка встановлює, змінює чи припиняє зобов’язання сторін у сфері господарської чи комерційної діяльності.

На підставі господарського договору може виникати господарське зобов’язання – це врегульоване правом господарське відношення, в силу якого одна сторона уповноважена вимагати від іншої сторони здійснювати господарські функції.

Зміст господарського договору розкривається у ст. 628 Цивільного кодексу України і ним є: умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або на випливає із суті змішаного договору.

Оскільки договір є підставою виникнення цивільно-правових зобов’язань, то змішані зобов’язання розкриваються через права та обов’язки їх учасників, визначених умовами договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у потрібній формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Істотні умови – це визначені такими за законом, а також всі умови щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Роль господарського договору, як найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин, останнім часом зростає. Це зумовлено роздержавленням, приватизацією об’єктів та майна, що здійснюється через укладення договорів купівлі-продажу державного майна через біржі, аукціони.

Поширений договірний порядок створення нових комерційних структур з різними видами обмежень і правовою основою їх є установчий договір, тому засновники зобов’язані дотриматись вимог законодавства.