4. Кваліфікаційна характеристика співробітників юридичної служби.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 року № 690 „Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого

центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації” із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1999 року, № 1919, від 27 листопада 2001 року № 1577, на посаду керівника, його заступника, головного юрисконсульта Міністерства (підприємства) призначаються особи з вищою юридичною освітою і стажем роботи за спеціальністю не менше як три роки, а провідного і відповідної категорії юрисконсультів, що входять до складу юридичної служби, - особи, які мають вищу юридичну освіту або навчаються на останніх курсах вищих юридичних навчальних закладів.

Особи, які навчаються у вищих навчальних юридичних закладах або не мають досвіду роботи, після прийняття їх на роботу до юридичної служби Міністерства (підприємства), повинні пройти стажування в управління юстиції в області, м. Києві та Севастополі.

Міністерство і підприємство повідомляють відповідно Міністерство юстиції України і управління юстиції в області, м. Києві та Севастополі про наявність в їх структурі юридичної служби, зміни її організаційної форми та складу працівників, потребу в юридичних кадрах.

Основними завданнями юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання законів та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів Міністерством, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов′язків.

Міністерство або підприємство зобов’язане створювати умови для нормальної роботи і підвищення кваліфікації працівників юридичної служби, забезпечувати їх окремим приміщенням, телефонним зв’язком , транспортом для виконання службових обов’язків.

Заборонено покладати на юридичну службу обов’язки, що не стосуються правової роботи і не передбачені Загальним положенням. Це є своєрідною гарантією того, що юристи зможуть займатися виключно правовою роботою і виконувати функції, покладені на них законодавцем.

Загальне положення також встановлює, що правову допомогу підприємству можуть надавати на підставі договору адвокат, адвокатські бюро, фірма, контора, інше адвокатське об’єднання, а також фізична чи юридична особа, яка має ліцензію на здійснення юридичної допомоги.