10. Страхування відповідальності.
Новими видами страхування є: договори страхування ризику непогашений кредитів відповідальності позичальників за непогашення кредитів. Крім майна, об'єктом страхування може бути й інший майновий інтерес, зокрема ризик підприємницької діяльності. З 1 червня 1990 р. запроваджено добровільне страхування ризику непогашення кредитів. Договори добровільного страхування ризику непогашення кредитів страховики укладають з банками. Об'єктом страхування за цими договорами є відповідальність усіх чи окремих позичальників (фізичних чи юридичних осіб) перед банком за своєчасне та повне погашення кредитів і відсотків за користування кредитами протягом строку, встановленого у договорі страхування. Відповідальність страховика виникає, якщо страхувальник (банк) не одержав обумовлену кредитним договором суму протягом 20 днів після настання строку платежу, передбаченого кредитним договором, або строку, встановленого банком при невиконанні позичальником умов кредитного договору.
У договорах добровільного страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів страхувальниками виступають уже підприємства та організації різних форм власності. За цими договорами страховик виплачує банкові, який видав кредит, відшкодування в обумовленому договором розмірі (від 50 до 90 відсотків суми непогашеного позичальником кредиту, включаючи й відсотки за користування ним). Після виплати банкові страхового відшкодування до страховика переходять у межах виплаченої суми всі права банку-кредитора до підприємства-страхувальника за кредитним договором.
Страховими подіями при страхуванні інших страхових ризиків можуть бути: зупинення або скорочення виробництва внаслідок обумовлених договором обставин;
банкрутство; непередбачені витрати; невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань контрагентами страхувальника; видача гарантій (порук) тощо.
Міжнародне право і право більшості держав світу тлумачить обов'язкове страхування як необхідність захисту інтересів третіх осіб, коли їм завдано шкоди. Тому, як правило обов'язкова форма страхування найбільш поширена у страхуванні відповідальності, насамперед, у страхуванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування провадяться виключно в добровільній формі.
У страховій літературі дискутувалося питання про визнання пріоритетності принципу свободи, добровільності чи обов'язковості при страхуванні. На думку К. Г. Воблого, добровільне страхування логічно пов'язане з існуванням нової ринкової економіки. Тому, очевидно, що воно має стати основною, домінуючою формою. З другого боку, характерною особливістю нової фази розвитку господарства є велике втручання держави в економічне життя суспільства. Вільний розвиток економіки створив важкі умови для існування широких верств населення. І корективом у цьому випадку, як раз і виступає обов'язкова форма страхування, як одна із заходів соціальної політики держави. Принцип обов'язковості досить доречний там, де є інтереси загального блага, коли державна чи суспільна користь потребують цього. Обов'язкове страхування допустиме лише в тому випадку, коли за допомогою добровільного не можливо чогось досягти, або щонайменше, отримати бажаного ефекту.
По відношенню до добровільного, обов'язкове страхування повинно мати субсидіарне значення. : Ефективність державного регулювання у сфері страхування багато в чому залежить від створення оптимальної системи страхового захисту на базі раціонального використання можливостей і переваг як обов'язкового, так і добровільного страхування.
Раціональне поєднання обов'язкового та добровільного страхування робить можливим сформувати таку систему страхування, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту суспільного виробництва і громадян країни.
Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання здійснюються відповідно до Інструкції № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р. (далі - Інструкція № 7) та інших нормативних актів.
Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:
платіжними дорученнями;
платіжними вимогами-дорученнями;
чеками;
акредитивами;
векселями;
платіжними вимогами;
інкасовими дорученнями (розпорядженнями).
Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.
Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання платіжних карток визначається Національним банком України.
Інструкція № 7 ґрунтується на принципах вільного вибору суб'єктами форм розрахунків, закріплення їх сторонами у договорах і невтручання установ банків у ці договірні відносини. Разом із тим з метою забезпечення стандартів документів, які впроваджуються в господарський обіг в Україні, Інструкцією № 7 встановлено, що розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам установлених стандартів та вміщувати залежно від їхньої форми такі реквізити:
а) назву документа;
б) номер документа, число, місяць, рік його виписування. Число та рік вказують цифрами, місяць - літерами. На розрахункових документах, які заповнюють за допомогою технічних засобів, допускається зазначати місяць цифрами (01-12);
в) назви платника та одержувача коштів (їх офіційне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі за текстом та у додатках код), у фізичних осіб - ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;
г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);
д) суму платежу цифрами та літерами.
При зазначенні суми цифрами розділовим знаком є кома, а цифрами проставляється як сума у цілих гривнях, так і сума копійок;
е) призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням його номера і дати, зазначення законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів тощо. Замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне) значення;
є) на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) - відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;
ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);
з) суму податку на додану вартість (цифрами) або напис «без податку на додану вартість».
У разі, якщо хоча б один із зазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнено або заповнено неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.
Використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються.
Банк не має права робити виправлення на поданих розрахункових документах, за винятком випадків, обумовлених нормативними актами Національного банку України.
У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ банк у день отримання документа має зробити на його зворотній стороні напис про причину повернення документа без виконання за підписами головного бухгалтера і виконавця, завірених штампом банку, та повернути його клієнту.
Розрахункові документи за операціями, що здійснюються:
• суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, повинні мати відбиток печатки та підписи відповідальних осіб, яким відповідно до чинного законодавства України та установчих документів підприємства надане право розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів і які повідомлені банку в картці зі зразками підписів та відбитком печатки;
• відділеннями, філіями, представництвами від імені юридичної особи, підписуються особами, які уповноважені цією юридичною особою, і завіряються відбитком печатки, що відповідає вміщеним у картку зразкам підписів та відбитка печатки;
• підприємцями без створення юридичної особи, підписуються однією відповідальною особою, зразок підпису якої зазначений у картці зразків підписів та відбитка печатки (за наявності печатки);
• фізичними особами, підписуються ними та приймаються банком до виконання за наявності на документі підпису, що відповідає зразку вміщеного в картку рахунку.
Клієнт виходячи із своїх технічних можливостей може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Спосіб подання ним документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.
Паперові розрахункові документи, як правило, виписуються з використанням технічних засобів за один раз під копірку у двох примірниках, платіжні вимоги та документи підприємств, які обслуговуються в одній установі банку, - в трьох примірниках (якщо застосування копірки неможливе, то на всіх тотожних примірниках у правому верхньому куті мають бути вміщені послідовні порядкові номери).
Для документального підтвердження часткової оплати розрахункових документів відповідальний працівник банку виписує у двох примірниках меморіальний ордер.
Кошти списуються з рахунку платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.
Платіжне доручення - це бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перерахування визначеної суми зі свого рахунку.
Банк приймає до виконання доручення протягом десяти календарних днів із дати його заповнення і тільки в межах наявних на його рахунку коштів.
Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.
Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:
• за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);
• у порядку попередньої оплати;
• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;
• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо) на їх рахунки, відкриті в установах банків;
• в інших випадках за згодою сторін.
При розрахунках за фактично відвантажену, продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) в дорученні в рядку «Призначення платежу» вказуються назва (вид) відвантаженої, проданої продукції (виконаних робіт, послуг), номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження, продаж продукції (виконання робіт, надання послуг).
У дорученні на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та обов'язкових зборів до державних цільових фондів, у рядку «Призначення платежу» вказуються підрозділи бюджетної класифікації (при перерахуванні платежів до бюджету) та строк настання платежу, а також те, що податки до бюджету або збори до державних цільових фондів, утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховані повністю.
Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:
• верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);
• нижня доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку зазначену суму.
Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику.
Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника. З метою гарантованої прискореної доставки платникам вимог-доручень рекомендується передавати їх у комплекті з розрахунковими та відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором (угодою) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо).
У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає його в банк, що його обслуговує.
Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів із дня виписування. День заповнення платіжної вимоги-доручення не враховується.
Вимога-доручення подається платником в установу банку у двох примірниках.
Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.
У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він про мотиви відмови повідомляє безпосередньо одержувачу коштів у порядку і строки, зазначені в договорі.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.
Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.
Чекодавець - юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.
Чекодержатель - підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.
Банк-емітент — банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.
Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці Національного банку України за зразком, затвердженим Національним банком України.
Чекові книжки брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.
З дозволу Національного банку України чекові книжки (розрахункові чеки) можуть бути виготовлені комерційними банками самостійно з дотриманням усіх обов'язкових вимог і мати фірмову позначку банку.
Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності.
Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами при здійсненні разових операцій, виготовляються окремими бланками. Їх облік ведеться окремо від чекових книжок.
Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишку коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.
Строк дії чекової книжки - один рік, а розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі - три місяці.
За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.
Чек включає:
а) назву «розрахунковий чек»;
б) назву (для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює) власника чекової книжки (далі - чекодавця) та номер його рахунку;
в) назву банку-емітента і його номер МФО;
г) ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб - ідентифікаційні номери у разі їх присвоєння державною податковою адміністрацією;
д) назву чекодержателя;
е) доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами;
є) призначення платежу;
ж) число, місяць та рік складання чека (місяць має бути написаний літерами, дата видачі чека має відповідати його реальній видачі), місце складання чека;
з) підписи чекодавця та відбиток печатки (юридичної особи).
Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банку чекодавця без виконання.
Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою чи чорнилом) або з використанням технічних засобів. Не допускається виправлення в чеках та використання факсиміле замість підпису.
Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом десяти календарних днів (день виписування чека не враховується). Якщо закінчення строку для пред'явлення чека припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний за неробочим робочий день.
Чек приймається чекодержателем в оплату безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого виписаний документ, що підтверджує отримання ним товарів, виконаних робіт та наданих послуг.
Гарантована оплата чека забезпечується:
• шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому рахунку в банку чекодавця;
• наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавця, але не більше суми, гарантованої банком за погодженням із чекодавцем при наданні чекової книжки.
Акредитив є грошовим зобов'язанням банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), може здійснити постачальникові платіж або надати іншому банку повноваження здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві.
Порядок розрахунків акредитивами крім Інструкції № 7 регламентується також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (редакція 1993 р., публ. МТП № 500).
У банку покупця або постачальника можуть відкриватися акредитиви:
• покриті (депоновані у банку постачальника або у банку платника);
• непокриті (гарантовані).
Розрізняють відкличний та безвідкличний акредитиви. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідкличний акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою постачальника, на користь якого він був відкритий. В акредитиві має бути вказано, яким він є: відкличним або безвідкличним. За відсутності такої вказівки акредитив вважатиметься безвідкличним.
Акредитив може відкриватися для розрахунків тільки з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за ним встановлюються у договорі між платником і постачальником.
Для одержання коштів за акредитивом, що депонований у банку постачальника, постачальник, який відвантажив товари, подає реєстр рахунків та передбачені умовами акредитива документи в банк, що його обслуговує, до закінчення строку дії акредитива. Банк після перевірки документів у разі відповідності їх умовам акредитива проводить виплату.
У разі використання акредитива, депонованого у банку платника, виплати постачальнику за акредитивом здійснюються у банку постачальника на підставі отримання від постачальника реєстру рахунків із відповідними документами.
Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Для запровадження комерційного кредиту , поліпшення розрахункових відносин між суб'єктами господарської діяльності постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. «Про застосування векселів у господарському обороті України»' введено вексельний обіг із використанням простого і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930 р.
- Навчальний посібник
- Трудове право
- 1. Поняття трудового права. Трудове право як галузь права.
- 2. Система трудового права.
- 3. Джерела трудового права.
- 4. Функції трудового права.
- 5. Працівники, як суб’єкти трудового права.
- 6. Поняття трудових правовідносин, їх елементи і суб’єкти.
- 7. Зміст трудових правовідносин.
- 8. Поняття зайнятості населення.
- 9. Поняття працевлаштування та його правові форми.
- 10. Поняття колективного договору.
- 11. Колективні угоди та їх види.
- 12. Поняття трудового договору та його зміст.
- 13. Строки й форма трудового договору.
- 14. Випробування при прийнятті на роботу. Строки випробування.
- 15. Переведення на іншу роботу у разі виробничої потреби, у разі простою, за станом здоров’я.
- 16. Підстави припинення трудового договору.
- 17. Порядок звільнення з роботи.
- 18. Відсторонення працівника від роботи.
- 19. Порядок оформлення звільнення працівника з роботи.
- 20. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- 21. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- 22. Поняття робочого часу та його види.
- 23. Режим і облік робочого часу.
- 24. Поняття надурочних робіт.
- 25. Поняття оплати праці.
- 26. Порядок виплати заробітної плати.
- 27. Поняття гарантійних виплат.
- 28. Поняття дисципліни праці і внутрішнього трудового розпорядку.
- 29. Поняття юридичної відповідальності і дисциплінарного проступку.
- 30. Види дисциплінарної відповідальності. Загальна дисциплінарна відповідальність.
- 31. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни і порядок їх застосування.
- 32. Поняття часу відпочинку.
- 33. Види часу відпочинку.
- 34. Поняття і види відпусток.
- 35. Порядок надання відпусток.
- 36. Поділ та перенесення відпусток.
- 37. Поняття матеріальної відповідальності.
- 38. Підстави і умови матеріальної відповідальності.
- 39. Види матеріальної відповідальності.
- 40. Обмежена матеріальна відповідальність.
- 41. Повна матеріальна відповідальність.
- 42. Підвищена матеріальна відповідальність.
- 43. Порядок відшкодування шкоди.
- 44. Поняття охорони праці за трудовим законодавством.
- 45. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії.
- 46. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань, аварій.
- 47. Поняття трудових спорів та їх класифікація.
- 48. Судовий порядок розгляду трудових спорів.
- 49. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).
- 50. Поняття страйку.
- Список літератури
- Цивільне та сімейне право
- Цивільне право, як галузь права.
- 2. Джерела цивільного права. Цивільне законодавство.
- 3. Цивільно-правові відносини.
- 4. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
- 5. Юридична особа, як суб’єкт цивільних правовідносин.
- Порядок виникнення і припинення діяльності юридичної особи.
- Поняття та види об’єктів цивільно-правових відносин.
- 8. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин. Правочини.
- 9. Умови дійсності правочину.
- 10. Нікчемні та оспорювані правочини.
- 11. Здійснення суб'єктивних цивільних прав і виконання цивільних обов'язків
- 12. Представництво та довіреність.
- 13. Захист цивільних прав та інтересів.
- 14.Цивільно-правова відповідальність.
- 15. Строки та терміни здійснення й захисту цивільних прав і виконання цивільних обов’язків.
- 16.Поняття та види позовної давності. Початок перебігу строків позовної давності.
- 17. Зупинення та переривання строків позовної давності.
- 18. Загальні положення про право власності.
- 20. Речові права на чуже майно.
- 21. Захист права власності та інших речових прав.
- 22. Загальні положення про цивільне зобов’язання.
- 23. Загальні положення про цивільний договір.
- 24. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- 25. Договір купівлі-продажу.
- 26. Договір поставки та договір контрактації сільськогосподарської продукції.
- 28. Особливості договору міни та дарування.
- 29. Договір довічного утримання.
- 30. Договір підряду.
- 31. Загальні положення договору найму (оренди). Позичка.
- 32. Кредит. Договір банківського вкладу та банківського рахунку.
- 33. Договір позики. Факторинг. Договір позики
- Договір факторингу
- 34. Безготівкові розрахунки.
- 35. Договір доручення.
- 36. Договір комісії.
- 37. Договір зберігання.
- 38. Договір страхування.
- 39. Договір перевезення.
- 40. Право інтелектуальної власності. Авторське право та суміжні права.
- 41. Право промислової власності.
- 42. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання. Житловий фонд та його види.
- 43. Договір житлового найму. Порядок надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов.
- 44. Загальні положення про спадкування.
- 45. Спадкування за заповітом.
- 46. Спадкування за законом.
- 47. Оформлення та охорона спадкових прав.
- 48. Поняття шлюбу та його реєстрація. Недійсність шлюбу.
- 49. Права та обов’язки подружжя по утриманню. Обов’язок матері, батька утримувати дитину та його виконання. Шлюбний договір.
- 50. Право особистої приватної та спільної сумісної власності подружжя.
- Список літератури
- Цивільний процес
- 2. Склад суду. Відводи.
- 3. Учасники цивільного процесу. Поняття, ознаки, правовий стан.
- 4. Треті особи у цивільному процесі.
- 5. Процесуальне правонаступництво.
- 6. Поняття доказів.
- 7. Види процесуальних строків.
- 8. Поняття про судові виклики і повідомлення.
- 9. Види судових витрат.
- 10. Процесуальний примус.
- 11. Наказне провадження.
- 12. Позовне провадження.
- 13. Порядок пред’явлення позову. Форма і зміст.
- 14. Провадження у справі до судового розгляду.
- 15. Судовий розгляд.
- 16. Окреме провадження.
- 17. Порядок допиту свідків.
- 18. Дослідження письмових та речових доказів.
- 19. Фіксування цивільного процесу.
- 20. Судові рішення, їх види, зміст.
- 21. Порядок заочного розгляду справи.
- 22. Апеляційне провадження.
- 23. Касаційне провадження.
- 24. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших організацій.
- 25. Судовий контроль за виконанням судових рішень.
- Список літератури
- Організація роботи з кадрами
- 1. Поняття кадрів і їх класифікація.
- 3. Планування роботи з кадрами.
- 4. Облік та звітність з кадрів.
- 7. Проблема адаптації кадрів
- 8. Планування трудового шляху особи.
- 9. Психологічна підготовка кадрів до нововведень.
- 10. Навчання і підвищення кваліфікації працівників.
- 11. Зміст підготовчої роботи, що передує атестації керівників, інженерно-технічних працівників і службовців.
- 12. Мета, завдання і порядок проведення атестації працівників.
- 13. Кадровий резерв: формування та підготовка.
- 14. Плинність кадрів: аналіз причин та методи попередження.
- 15. Комплектування штатів підприємства.
- 16. Управління трудовими відносинами. Стилі керівництва.
- 17. Класифікація кадрових документів та вимоги до їх ведення.
- 18. Автоматизована система управління кадрами.
- 19. Основи проектування кадрової служби.
- 20. Прийняття та просунення по службі державного службовця.
- Список літератури
- Організація юридичної служби
- 1. Правова робота в господарській діяльності. Суб’єкти правової роботи на підприємствах.
- 2. Правовий стан юридичної служби.
- 3. Структура і керівництво юридичною службою.
- 4. Кваліфікаційна характеристика співробітників юридичної служби.
- 5. Планування роботи та діловодство юридичної служби.
- 6. Поняття і зміст договірної роботи.
- 7. Загальний порядок виконання договірної роботи.
- 8. Поняття, зміст, та значення господарського договору.
- 9. Умови та загальні принципи виконання господарських договорів.
- 10. Поняття та загальні положення організації претензійної роботи.
- 11. Організація і ведення позовної роботи.
- 12. Роль юридичної служби у зміцненні законності на підприємстві.
- 13. Основні напрямки роботи юридичної служби щодо забезпечення дотримання трудового законодавства і зміцнення трудової дисципліни.
- 14. Участь юридичної служби в охороні природного навколишнього середовища.
- Список літератури
- Аграрне право
- 1. Поняття та особливості аграрних правовідносин.
- 2. Земельні права суб'єктів аграрного підприємництва.
- 3. Правове становище селянських (фермерських) господарств.
- 4. Правове регулювання оплати праці в сільськогосподарських підприємствах.
- 5. Правове регулювання соціального страхування і пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств.
- 6. Поняття і особливості кредитування виробників сільськогосподарської продукції.
- 7. Поняття та сутність виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.
- 8. Державне с/г підприємство як суб’єкт майнових прав.
- 9. Правове регулювання здійснення іноземних інвестицій в апк
- 10. Поняття і види джерел аграрного права
- 11. Особливості правосуб'єктності агропромислових, агроторговельних та інших об'єднань, комбінатів.
- 12. Суб'єкти зовнішніх аграрних правовідносин в агропромисловому комплексі.
- 13. Правове регулювання лізингових операцій в зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів агробізнесу.
- 14. Поняття корпоративного права управління акціонерів-учасників в агрогосподарських товариствах.
- 15. Право власності селянського (фермерського) господарства на землю, майно, кошти, вироблену продукцію, одержані прибутки (доходи).
- 16. Порядок утворення, управління, реорганізації та ліквідації сільськогосподарського підприємства.
- 17. Повноваження правління колективного сільськогосподарського підприємства
- 18. Земельні права суб'єктів аграрного підприємництва.
- 19. Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права.
- 20. Дисциплінарна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств різних форм власності за скоєння дисциплінарного проступку.
- Список літератури.
- Правові основи підприємницької діяльності
- 1.Методи господарського права
- 2. Форми і засоби стимулювання розвитку підприємництва.
- 3. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності.
- 4. Припинення діяльності субєктів підприємнмцької діяльності.
- 5. Державне регулювання якості продукції, робіт послуг.
- 6.Товариство з обмеженою відповідальністю.
- 7. Повне товариство.
- 8. Види господарських об'єднань
- 9. Поняття ринку цінних паперів, принципи його побудови та місце в структурі ринку фінансових відносин.
- 10. Страхування відповідальності.
- 11. Правове становище об’єднань суб’єктів підприємницької діяльності.
- 13. Поняття і види господарських товариств.
- 13. Установчі документи. Порядок їх прийняття.
- 14. Поняття і види акціонерних товариств.
- 15. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.
- 16.Поняття і види відповідальності
- 17. Підстави відповідальності
- 18. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічної діяльності.
- 19. Способи приватизації
- 20. Правове регулювання сертифікації продукції, робіт, послуг.
- Задачі Трудове право Задача 1
- Задача 5
- Задача 6
- Задача 7
- Задача 8
- Задача 26
- Задача 27
- Задача 28
- Цивільне та сімейне право Задача 1
- Задача 3
- Задача 4
- Задача 5
- Задача 6
- Задача 7
- Задача 8
- Задача 9
- Задача 10
- Задача 11
- Задача 12
- Задача 13
- Задача 14
- Задача 15
- Задача 16
- Задача 22
- Задача 23
- Задача 24
- Задача 25
- Задача 26
- Аграрне право
- Задача 3
- Задача 5
- Задача 7
- Задача 9
- Задача 10
- Правові основи підприємницької діяльності
- Задача 2
- Задача з
- Задача 4
- Задача 5
- Задача 6
- Задача 7
- Задача 8
- Задача 9
- Задача 10
- Задача 11
- Задача 12
- Задача 13
- Задача 14
- Відповіді до задач Трудове право Задача 1
- Задача 2
- Задача 9
- Цивільне та сімейне право
- Задача 3
- Задача 4
- Задача 5
- Задача 7
- Задача 8
- Задача 9
- Задача 10
- Задача 11
- Задача 12
- Задача 13
- Задача 15
- Задача 16
- Задача 17
- Задача 18
- Задача 19
- Задача 20
- Задача 21
- Задача 22
- Задача 23
- Задача 24
- Задача 25
- Задача 26
- Задача 27
- Задача 28
- Задача 29
- Аграрне право
- Обмежена матеріальна відповідальність.
- Повна матеріальна відповідальність.
- Правові основи підприємницької діяльності
- Список літератури