4. Припинення діяльності субєктів підприємнмцької діяльності.

Припинення діяльності підприємства - одне з юридич­них понять господарського права. Це специфічна правова робота. До змісту поняття «припинення» входять юридичні підстави («умови»), акти та процесуально-правові дії щодо припинення діяльності підприємства як суб'єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені законодавством про під­приємства. Загальні підстави припинення діяльності під­приємств усіх видів визначені Господарським кодексом. У разі банкрутства підприєм­ства правовідносини припинення регулюються Законом України від 14 травня 1992 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомос­ті Верхов. Ради України.- 1992.- № 31.- Ст. 440), який теж поширюється на підприємства всіх видів.

Особливі підстави і форми припинення діяльності під­приємств окремих видів встановлені також законами про ці підприємства та іншими нормативними актами (зокрема, про корпоратизацію, приватизацію та ін.).

Юридичні підстави. Діяльність підприємства припиняє його власник (вищий орган підприємства, уповноважений ор­ган). Припинення за юридичними підставами, як зазначалося вище, може бути двох видів: добровільним і примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або пере­дбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не ре­гулює. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конку­ренція, затоварення тощо.

До передбачених законом чи установчим договором об­ставин належить:

а) закінчення строку, на який створювалось підприєм­ство; б) досягнення мети, поставленої засновниками під час створення підприємства (ст. 19 Закону «Про господарські товариства»). Установчі документи підприємств можуть включати й інші підстави цього виду. Рішення про припи­нення діяльності підприємства з цих підстав приймає його вищий орган. Підприємці зобов'язані припиняти свою дія­льність також «у разі закінчення строку дії ліцензії» (ст. 11 Закону «Про підприємництво»).

Види юридичних підстав примусового припинення під­приємства визначені в законодавстві про підприємства у ви­гляді примірного переліку (ст. 34 Закону «Про підприємства в Україні», ст. 19 Закону «Про господарські товариства»).

Примусово підприємства припиняються, по-перше, на підставі рішень суду (арбітражного суду) про визнання не­дійсними установчих документів підприємства (невідпові­дність їх чинному законодавству) та акту (рішення заснов­ника) про створення підприємства. По-друге, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законо­давства. По-третє, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) у разі несвоєчасного по­відомлення ним про зміну свого місцезнаходження (при зміні місцезнаходження підприємство повинно в семиден­ний термін повідомити про це реєструючий орган). По-четверте, підприємство припиняє свою діяльність на під­ставі рішення арбітражного суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Закон передбачає дві правові форми припинення під­приємства: ліквідацію і реорганізацію . У випадку ліквідації підприємст­во припиняється як суб'єкт права без правонаступництва.

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств як суб'єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права та обов'язки переходять до правонаступника (право­наступників). Законодавство визначає п'ять правових спо­собів реорганізації підприємства: злиття, приєднання, по­діл, виділ та перетворення. З юридичної точки зору ці спо­соби розрізняються залежно від того, до якого суб'єкта права переходять всі майнові права та обов'язки підприєм­ства, що реорганізується.

Злиття двох і більше підприємств в одне означає пере­хід прав і обов'язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку виникає нове підприємство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права і обов'язки приєднаного під­приємства. Нове підприємство внаслідок такої реорганіза­ції не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існую­чого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна під­приємства. Такий спосіб реорганізації передбачає затвер­дження власником (уповноваженим органом) роздільного акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна та відпо­відні права і обов'язки реорганізованого підприємства пе­реходять до підприємств, створених внаслідок поділу.

Виділ передбачає, що з діючого підприємства виділяю­ться один або більше структурних підрозділів, які створю­ються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприємства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згід­но з роздільним актом (балансом) до них переходять час­тини майна та відповідні права і обов'язки реорганізовано­го підприємства.

Перетворення підприємства як спосіб реорганізації оз­начає перетворення однієї форми власності в іншу (напри­клад, державної в колективну) і відповідно зміну організа­ційно-правової форми підприємства. Такий спосіб реорганізації масово застосовується в процесах корпоратизації і приватизації майна державних підприємств. При перетво­ренні до підприємства, яке щойно виникло, переходять пра­ва і обов'язки колишнього підприємства.