logo search
Kompleksnij_zvedenij_1

8. Види господарських об'єднань

Види об'єднань - це їх класифікація за певними матері­альними та юридичними критеріями з урахуванням законо­давчих визначень.

Матеріальним критерієм класифікації об'єднань на ви­ди закон визначає мету, або інакше, основу їх створення та діяльності. Це може бути: досягнення спільних матеріаль­них та інших інтересів членів об'єднання, координація їх­ньої діяльності, централізоване виконання виробничо-господарських і управлінських функцій, реалізація спіль­ного інвестиційного проекту (програми) тощо.

Юридичним критерієм класифікації об'єднань на види закон визначає правовий режим членства учасників в об'єднаннях. Відповідно до цього критерію розрізняють договірні і статутні об'єднання. Договірними згідно із ст. З Закону «Про підприємства в Україні» є асоціації та корпорації. Статутними (недоговірними) закон визначає концерни і консорціуми.

Договірні і статутні об'єднання класифікуються також залежно від їхньої організаційно-правової форми: держав­ні, недержавні, змішані.

Наведена класифікація об'єднань не є вичерпаною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об'єднуватися і в інші структури за галузевим чи територі­альним принципом. До них відносять як договірні, так і статутні об'єднання, що мають свої власні назви, відмінні від наведених у ст. З Закону «Про підприємства в Україні». Це можуть бути компанії, виробничі об'єднання, комбіна­ти, трести та інші об'єднання підприємств з традиційними назвами (наприклад, Південно-Західна залізниця. Україн­ська державна авіакомпанія «Авіалінії України» тощо).

Договірні об'єднання. Серед об'єднань цього виду по­мітне місце займають корпорації - найпоширеніший вид об'єднань державних підприємств.

Корпорація як договірне об'єднання може створювати­ся підприємствами будь-яких форм власності на основі по­єднання їхніх спільних виробничих, наукових і комерцій­них інтересів та централізованого управління діяльністю членів об'єднання. Для централізованого управління діяль­ністю групи члени об'єднання делегують правлінню части­ну своїх повноважень, визначених законом. Певний ступінь централізації у правлінських функцій і повноважень у руках правління - це основна кваліфікаційна ознака корпорації як договірного об'єднання.

Іншим видом договірного об'єднання визначено асоціа­цію. Це договірне об'єднання, яке створюється учасниками з метою координації їхньої діяльності, тобто узгодження дій стосовно, наприклад, номенклатури продукції (робіт, послуг), освоєння ринків збуту (маркетинг), визначення цін тощо. Координація не вимагає централізації управління підприємствами - членами асоціації. Тому асоціації (прав­лінню) не дозволяється втручатися у виробничу та комер­ційну діяльність підприємств.

Договірні об'єднання відрізняються від статутних пра­вовим режимом створення і функціонування. Засновниками цих об'єднань можуть бути підприємства всіх форм влас­ності. Створюються вони на добровільних засадах. Заснов­ники для створення договірного об'єднання укладають між собою багатосторонній установчий договір, у якому визна­чають усі необхідні умови діяльності об'єднання (склад сторін, мета і предмет діяльності, спільне майно, централі­зовані функції і повноваження). Юридичною основою створення договірного об'єднання є волевиявлення сторін договору.

Основним у правовому становищі договірних об'єд­нань, що відрізняє їх від статутних, вважається принцип добровільного членства. По-перше, підприємства доброві­льно входять до цих об'єднань як їх засновники або члени. По-друге, підприємства-члени на свій розсуд (згідно з вла­сними рішеннями) можуть вийти зі складу діючого договір­ного об'єднання. У випадках виходу зберігають силу взає­мні зобов'язання й укладені договори підприємств з об'єднанням і між собою. Це загальне правило.

Право самостійного виходу з об'єднання не поширює­ться на чотири категорії суб'єктів права, що входять до складу об'єднання. Самостійні підприємства, що ввійшли до складу об'єднання до 1 квітня 1991 р. (дата введення в дію Закону «Про підприємства в Україні»), можуть вийти з нього за згодою власника майна (уповноваженого органу) і з участю трудового колективу. Аналогічний порядок вихо­ду встановлено для структурних підрозділів (одиниць) об'єднань. При виході цим суб'єктам надаються права під­приємств. За згодою об'єднання має право вийти з його складу підприємство, яке створене об'єднанням (ст. 27 За­кону «Про власність»). Право підприємств на вихід з об'єднань окремих видів обмежується також декретами Кабінету Міністрів України, згідно з якими створено відпо­відні об'єднання. Це стосується підприємств, які функціо­нують у спільному для групи підприємств технологічному процесі. До таких об'єднань відносять галузеві об'єднання: залізниці, пароплавства та інші об'єднання транспорту, зв'язку, вугільної та інших галузей промисловості, енерге­тики тощо.

Статутні об'єднання. Основним видом статутних об'єднань визначено концерн. Це об'єднання промисло­вих, будівельних, транспортних, торговельних підпри­ємств, наукових організацій, банків та ін., яке створене на основі повної фінансової залежності членів об'єднання від одного або групи підприємців.

Фінансовою залежністю обумовлено те, що в концерні за­стосовується найбільш високий ступінь централізації управ­лінських функцій і повноважень підприємств концерну.

До статутних об'єднань відносять також державні кор­порації (хоча за законом це договірні об'єднання).

Особливості правового становища статутних об'єднань полягають у тому, що:

• засновниками їх є власники і уповноважені органи, а не самі підприємства. Зокрема, це стосується державних кон­цернів і корпорацій. Так, українські корпорації та концерни державної власності створюються, реорганізуються та лік­відуються рішеннями Кабінету Міністрів України (декре­тами, постановами). Склад членів і статути цих об'єднань затверджують відповідні галузеві міністерства і держкомітети (безпосередньо або за погодженням з Антимонопольним комітетом, Мінекономіки, Мінфіном України). Статутні об'єднання галузевого масштабу створюють безпосередньо галузеві міністерства і держкомітети (Мінтранс, Держкомвуглепром, Мінзв'язку). Територіальні статутні об'єднання комунальної власності створюються, реорганізуються і лік­відуються відповідними радами чи держадміністраціями;

• статутні об'єднання діють на підставі затверджених за­сновниками статутів, тобто не мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їхньої діяльності визначають власники (уповноважені органи), а не самі члени об'єднань;

• особливістю правового становища державних статут­них об'єднань є обмежене право виходу підприємств із них. Державні підприємства мають право вийти з державних об'єднань за згодою органів, визначених в актах про їхнє створення.

Третім видом статутних об'єднань визначено консорціум.

Консорціум - це тимчасове статутне об'єднання про­мислового і банківського капіталу для досягнення статут­ної мети. Консорціуми за загальним правилом створюються з метою реалізації певних інвестиційно-будівельних проек­тів (програм).

Після досягнення статутної мети консорціум або лікві­дується, або перетворюється рішенням його засновників і реєструється як постійне господарське об'єднання.