21. Захист права власності та інших речових прав.

Захист права власності та інших речових прав — це сукуп­ність передбачених цивільним законодавством засобів, що за­стосовують у зв'язку із вчиненим щодо права власності та ін­ших речових прав правопорушенням та спрямованих на віднов­лення чи захист майнових інтересів володільця цих прав.

Визначено такі цивільно-правові способи захисту речових прав:

• речово-правові — ті, що спрямовані на захист речових прав та не пов'язані із якимись конкретними зобов'язання­ми, а спрямовані на відновлення належних особі речових прав, або ж усунення перешкод чи сумнівів у використанні цих прав (віндикаційний позов, негаторний позов, позов про визнання права власності, вимога про виключення май­на з-під арешту (вилучення майна з опису), визнання недійс­ним правового акта, що порушує право власності тощо).

• зобов'язально-правові — ті, що є певними видами зобов'я­зань та спрямовані, переважно, не на безпосереднє, а на по­бічне відновлення речового права, внаслідок виконання пев­ного зобов'язання. Через це ми більше уваги приділимо са­ме речово-правовим способам захисту речових прав.

Під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу неволодіючого власника чи особи, яка володіла цим майном на закон­них підставах (титульний володілець), до фактичного воло­дільця про повернення утримуваного ним майна в натурі.

Право на віндикацію належить власникові або титульному володільцеві, який втратив фактичне володіння річчю. Як від­повідач виступатиме особа, яка фактично без належних підстав утримує майно. Предметом віндикації є вимога про повер­нення майна з незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність ви­мог позивача про повернення йому майна з незаконного чужо­го володіння. До умов пред'явлення віндикаційного позову на­лежать такі:

1. власник чи титульний володілець не повинен мати можли­вості здійснювати фактичне володіння над річчю;

2. майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало в фактично­му володінні іншої особи;

3. майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально-виз­наченим;

4. віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямо­ваний на захист речових прав.

Для правових наслідків віндикаційного позову істотне значен­ня має той факт, на якому титулі здійснює незаконне володіння річчю фактичний утримувач: добросовісно чи недобросовісно.

За добросовісного володіння власник або титульний воло­ділець має право витребувати майно лише у разі, якщо:

1. його було загублено власником або особою, якій він пере­дав майно у володіння;

2. його було викрадено у власника або особи, якій він пере­дав майно у володіння;

3. воно вибуло з володіння власника або особи, якій він пере­дав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо ж він придбав це майно безоплатно, то воно переда­ється власнику чи титульному володільцю у будь-яких випад­ках. Причому гроші та цінні папери на пред'явника не може бути витребувано від добросовісного володільця.

Добросовісний володілець має право залишити собі здійс­нені ним поліпшення майна, якщо їх можна бути відокремити від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не мож­на відокремити від майна, добросовісний володілець має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшила­ся його вартість.

За недобросовісного володіння фактичний володілець, який без належних на те підстав утримував майно зобов'язаний пе­редати власникові всі доходи від майна, які він одержав або міг одержати за весь час володіння ним.

Негаторний позов — це вимога власника чи титульного володільця, до третіх осіб, про усунення перешкод у здійсненні повноважень з користування та розпорядження. Негаторний позов можливий лише у разі, якщо власник чи титульний во­лоділець і третя особа не перебувають у зобов'язальних відно­синах щодо спірної речі, а також якщо здійснене правопору­шення не призвело до припинення суб'єктивного права власно­сті чи іншого речового права.

Як позивач у негаторному позові може виступати лише власник чи титульний володілець. Натомість відповідачем мо­же бути третя особа, яка своїми протиправними діями створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права вла­сності чи іншого речового права. Предметом негаторного по­зову є вимога позивача про усунення порушень, що не пов'я­зані із залишенням володіння, а спрямовані на перешкоджання у здійсненні користування чи розпорядження. Підставою нега­торного позову є обставини, якими зумовлено право позивача на користування та розпорядження майном, а також підтверд­жується те, що поведінка третьої особи створює перешкоди для здійснення цих повноважень. Причому неправомірність діянь відповідача презюмується.

Позов про визнання права власності чи іншого речового права — це позадоговірна вимога власника майна чи титульного володільця про визнання перед третіми особами факту належності позивачу права власності чи іншого речового пра­ва на оспорювань майно, що не поєднано з конкретною вимо­гою про повернення майна чи усунення інших перешкод, які не пов'язані із залишенням права володіння.

Близьким до позову про визнання права власності чи іншого речового права є вимога про звільнення майна з-під арешту (про вилучення майна з опису). Вказані дії розглядають як фор­му забезпечення цивільного позову.