3. Джерела трудового права.

Суспільні відносини, що виникають при використанні праці, потребують правового регулювання. Відбувається правотворчість, яка оформляється прийняттям відповідних юридичних норм, що знаходять вираз у формі державних актів органів законодавчої влади, актів вищих органів державного управління, уповноважених видавати акти в межах їх компетенції, актів управління конкретних підприємств, установ, організацій за погодженням з трудовими колективами або їх уповноваженими органами, актів застосування чинного законодавства. Це можуть бути закони, угоди, постанови, інструкції, накази, інші нормативно-правові акти, такі, як положення.

Термін „джерело права” має двояке значення. По-перше, це ті матеріальні умови, що існують у суспільстві при наявних матеріальних і виробничих відносинах. По-друге – це конкретні форми виразу правових принципів, що виходять від органів державної влади, які видають нормативні акти в межах своєї компетенції, на підставі і на виконання чинного законодавства, за допомогою яких правилу поведінки надається обов’язкова сила.

Джерела трудового права України, як спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави і призначені для регулювання трудових відносин в процесі застосування праці і суспільного захисту людей праці.

Джерела трудового права прийнято класифікувати на: закони, підзаконні акти, локальні правові акти і практику застосування чинного законодавства.

Найвищу юридичну силу має Конституція України. Норми Конституції – основного закону – є нормами прямої дії. Закони та інші правові акти не повинні суперечити Конституції та конституційним законам України. Конституція дає наукове осмислення політичних та економічних процесів у країні, закріплює ідею розподілу і організації державної влади, визначає права та свободи громадян і створює умови для їх реалізації.

Поряд із Конституцією на території України діють ряд інших законів, які забезпечують верховенство закону.

Кодекс законів про працю в Україні вперше було прийнято в Україні наприкінці 1922 року.

Нині діючий Кодекс законів про працю відтворив основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю, що були затверджені ВР СРСР 15.07.1970 і введені в дію з 1 січня 1971 року.

КЗпПУ, затверджений ВРУ 10.12.1971 р., введений в дію з 1.06.1972 р. складався з 16 глав, 265 статей. За роки, що пройшли після прийняття Кодексу, він доповнений главою „Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників”, „Трудовий колектив”, „Індивідуальні трудові спори”. Замінено і доповнено ряд статей Кодексу.

Поряд із кодексом діє ряд законів України, що спрямовані на врегулювання трудових відносин.

Закон України „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року – підприємства становлять основну організаційну ланку народного господарства. Визначає порядок створення підприємства, його реєстрації, створення і використання майна.

Закон України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року. Про порядок створення господарських товариств.

Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року визначив види зовнішньоекономічної діяльності, правові основи її регулювання, антимонопольні заходи.

16 грудня 1993 року ВРУ прийняла закон „Про державну службу. Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.

Трудові відносини регулюються цілою системою правових актів, що мають нормативний характер. Такі акти, приймаються органами державного управління.

Укази і розпорядження Президента України можуть відноситись до різних питань регулювання трудових відносин. Президент України 19 травня 1995 року видав Указ „Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій”. Указ виданий 26.04.1995 р. ”Про впровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня”.

Вищим органом державної виконавчої влади України є Кабінет Міністрів України, він у межах своїх повноважень видає постанови і розпорядження, які можуть відноситись до різних питань трудових відносин.

Завдяки локальному регулюванню трудових відносин розвиваються демократичні засади у виробничій діяльності.

Основним локальним документом на підприємстві, в установах, організаціях є колективний договір.

Другим важливим актом є правила внутрішнього трудового розпорядку, якими встановлюється певний режим праці, правила поведінки учасників спільної праці. В цих правилах визначається порядок прийняття на роботу, звільнення та інші трудові умови.

Україна, як самостійна держава проголосила про визнання і дотримання принципів міжнародного права.

До міжнародних договорів відносяться ратифіковані або схвалені Конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці, офіційно опубліковані в Україні.

МОП здійснює міжнародне правове регулювання праці. Сама важлива сторона діяльності МОП прийняття Конвенцій і Рекомендацій.

Мета конвенції – створити для держави зобов’язання по внесенню певних змін у національне законодавство про працю.