2. Джерела цивільного права. Цивільне законодавство.

Джерело цивільного права — це форма вираження цивільно-правових норм, що мають загальнообов'язковий характер. У цивільно-правовій системі України основним джерелом ци­вільного права є нормативно-правовий акт, а в окремих випа­дках — також звичай та договір.

Цивільне законодавство — це сукупність нормативно-пра­вових актів різної юридичної сили, які містять цивільно-пра­вові норми. Ієрархія системи нормативно-правових актів обумовлена їх юридичною силою.

Основу цивільного законодавства становить Конституція України.

Джерелом цивільного права є і міжнародні договори.

Основним актом цивільного законодавства України є Ци­вільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК). ЦК України було прий­нято 16 січня 2003 року і він вступив у силу з 1 січня 2004 року.

Окрім ЦК України до джерел цивільного права належать і деякі інші кодифіковані нормативно-правові акти, наприклад, Сімейний кодекс Ук­раїни, Кодекс законів України про працю, Житловий кодекс, Земельний кодекс України.

Ще одним поширеним джерелом цивільного права є також і інші закони, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.

Окрім цивільного законодавства до джерел цивільного пра­ва ЦК України вперше відніс звичай, в тому числі звичай ділового обороту.

Вперше ЦК України як джерело цивільного права закріпив і договір.

Конституційний Суд України відповідно до ст. 147 Консти­туції України вирішує питання про відповідність законів та ін­ших правових актів Основного Закону і дає офіційне тлума­чення Конституції України та законів України. З огляду на це рішення Конституційного Суду України мають обов'язкову природу і є джерелами цивільного законодавства.