logo search
Kompleksnij_zvedenij_1

32. Кредит. Договір банківського вкладу та банківського рахунку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кре­дит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, від­платний.

Сторонами договору є кредитодавець та позичальник. Кредитодавцем за договором кредиту, насамперед, може бути банк. Головними ланками кредитної системи є банки та кредит­ні установи, що мають ліцензію НБУ, які одночасно виступа­ють у ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів, що є у суспільстві.

Істотною умовою договору кредитування є його предмет.

Предметом кредитного договору можуть бути лише грошові кошти, але в жодному разі не речі.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм влас­ності у тимчасове користування на умовах, передбачених кре­дитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повер­нення, строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від не­повернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит позичальник має повернути банку у визначений у кре­дитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкла­дення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кре­дитним договором.

Якщо позичальником є суб'єкти господарської діяльності, то вони можуть використовувати такі форми кредиту: банків­ський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Якщо позичальником є фізична особа, то кредит мо­же бути надано лише у формі споживчого кредиту та тільки у національній грошовій одиниці.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кре­дитних договорів, що укладаються між кредитором і позичаль­ником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобо­в'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін. Якщо при укладенні кредитного договору не дотримано його обов'язкової письмової форми, то такий договір є нікчемним. У цьому разі визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій фор­мі на умовах та у порядку, встановленому договором (ст. 1058 ЦК). Аналогічні положення містяться й у ст. 340 ГК України.

Договір банківського вкладу слід визнати різновидом дого­вору позики, договором, який має багато спільного із кредит­ним договором та договором банківського рахунка.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний, від­платний. Якщо вкладником виступає фізична особа, договір банківського вкладу вважається публічним (ст. 633 ЦК).

Сторонами договору виступають банк та вкладник.

Форма договору — письмова. Недотримання цієї вимоги робить договір нікчемним.

Договір банківського рахунка — це банківський договір, за яким одна сторона (банк або інша фінансова установа) зобо­в'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому над­ходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, від­платний.

Хоча у законодавстві немає прямої вказівки на те, що договір банківського рахунка є публічним, однак відповід­но до ч. 2 ст. 1067 ЦК банк зобов'язаний укласти договір бан­ківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відпо­відають закону та банківським правилам.

Сторонами договору є банк та клієнт.

Укладення договору банківського рахунка опосередковуєть­ся відкриттям рахунка в банку на умовах, погоджених сторо­нами (ч. 1 ст. 1067 ЦК). Умови відкриття рахунка та особли­вості його функціонування передбачаються в договорі, виходя­чи із Інструкції про порядок відкриття, використання і закрит­тя рахунків у національній та іноземних валютах. Основними видами рахунків залежно від їх призначення є поточні та де­позитні (вкладні) рахунки.

Форма договору — проста письмова.

Предметом договору банківського рахунка є надання по­слуг з розрахунково-касового обслуговування, під якими розу­міють послуги, що надаються банком клієнту на підставі від­повідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із пе­реказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Істотним обов'язком банку при договорі банківського рахун­ка, як і при договорі банківського вкладу, є збереження бан­ківської таємниці, яка містить, відповідно до ч. 1 ст. 1076 ЦК, відомості про банківський рахунок, операції за рахунком та відомості про клієнта. У разі неправомірного розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди (ч. 2 ст. 1076 ЦК, ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідальність сторін встановлено за невиконання чи не­належне виконання договору банківського рахунка (за порушен­ня строків операцій за рахунком, безпідставне списання грошо­вих коштів, невиконання розпоряджень клієнта) (ст. 1073 ЦК). Законодавством також встановлено низку штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання банком своїх зобов'язань за договором банківського рахунка (наприклад, ст. 32 За­кону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”).

Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Умови договору, які спрямовані на обмеження такого права клієнта, є нікчемними.