logo search
Kompleksnij_zvedenij_1

13. Поняття і види господарських товариств.

Господарські товариства з'явились в якості суб'єктів підприємницт­ва з початком ринкових перетворень та законодавчим визнанням при­ватної власності, хоча відомі ще з часів знаменитої Вест-Індійської компанії. Господарські товариства як своєрідний вид підприємницької кооперації набули широкого поширення, а різноманіття конкретних ви­дів дозволяє їх учасникам обирати своє правове положення. Як показує досвід розвинутих зарубіжних країн, основну частину всієї реалізованої продукції, робіт та послуг (більше 96 відсотків) приходиться на госпо­дарські товариства. Демократичний характер управління господарсь­кими товариствами та інші притаманні ним позитивні риси, особливо для акціонерних товариств привели до появи останніх і державної фор­ми власності. Господарські товариства засновані на чотирьох союзах. Перший - союз капіталів є характерним для всіх без виключення товариств, другий - союз відповідальності лише для так названих товариств з необмеженою відповідальністю: повних товариств, повних товаришів командитних товариств та товариств з додатковою відповідальністю, третій - союз діяльності - повні товариства; четвертий -управління.

Характерно, що проект ЦК України визначає господарські товарис­тва як основну організаційно-правову форму комерційних юридичних осіб і вказує, що такі юридичні особи здійснюють підприємницьку дія­льність з метою одержання та наступного розподілу між учасниками прибутку. Але проект Господарського (Комерційного) кодексу України виходить з того, що такими товариствами вважаються створені фізич­ними та юридичними особами на добровільних засадах і договірній основі господарські організації шляхом об'єднання їх майна та підприє­мницької діяльності з метою одержання прибутку. При цьому як пер­ший так і другий детально врегульовує особливості їх створення, право­вого положення та діяльності, що загрожує можливості появі вкрай не­бажаного дуалістичного підходу до визначення їх правового положення та різних підходів. Окрім цього, в рамках СНД ведеться робота над створенням модельного закону про господарські товариства.

Законодавчою основою, що регулює створення і діяльність гос­подарчих товариств, є Закон України «Про господарчі товариства» від 19.09.91 р. у редакції від 23.12.97 р. Зазначений законодавчий акт визначив видові особливості таких корпоративних організацій як повні і командитні товариства; товариства з обмеженою і додатко­вою відповідальністю; акціонерні товариства, що одержали широке поширення в підприємницькій діяльності. Для господарчих това­риств характерна детальна регламентація їхньої діяльності в спеці­альному законі, що відрізняється достатньою стабільністю та сприяє переважному обранню даної організаційно-правової форми в порів­нянні з іншими видами організації підприємницької діяльності.

У відповідності зі ст.1 зазначеного Закону господарчими товари­ствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До діяльності господарчих товариств віднося­ться правила створення і діяльності юридичних осіб з урахуванням особливостей, встановлених даним Законом. Таке визначення в по­рівнянні в вищенаведеними досить громіздке.

По-перше, навряд чи установи та заклади, в традиційному їх ро­зумінні можуть визнаватись господарськими товариствами, при то­му, що ст.42 Господарського кодексу вони ви­значені як вид підприємств. Таким чином, згода з даним визначен­ням приведе до ерозії юридичних конструкцій, що не є бажаним. Тим більше, що органи державного управління як установи, не можуть бути учасниками господарських товариств.

По-друге, відповідно до ст.42 Конституції України право на під­приємництво визнано за кожною фізичною особою і реторсії стосов­но іноземців, що легальне перебувають на її території, залегалізованих у встановленому порядку осіб без громадянства та біженців не передбачено. Надаючи їм відповідний статус держава, як учасник міжнародних конвенцій про права людини тим самим визнає за ни­ми всі інші права фізичних осіб, за виключенням тих, що є лише пре­рогативою громадян України.

В-третіх, деякі господарські товариства, можуть створюватись лише за участі фізичних осіб.

В-четвертих, не враховані положення інвестиційного законодав­ства. Тому наголос лише на «об'єднання майна та підприємницької діяльності» не зовсім коректний. Внески засновників господарських товариств можуть складатись з майнових прав, прав інтелектуальної власності, прав користування майном. Окрім цього, ст.4 Закону України «Про господарські товариства» передбачає їх два різновиди: союз капіталу та союз діяльності (повне товариство) та лише союз капіталу, наприклад товариства з обмеженою відповідальністю.

В-п'ятих, не всі господарські товариства (наприклад, створювані в такій організаційно-правовій формі, як біржі) переслідують мету отримання прибутку.

До спільних характеристик, властивих господарчим товариствам, що створені згідно з законодавством України необхідно віднести: корпоративний характер прав його учасників (засновників) - тобто відношення між учасниками обумовлені їхньою пайовою участю у формуванні статутного фонду підприємства; обов'язковий розподіл статутного фонду на частини (долі) між його засновниками; наяв­ність власного майна; мінімальна кількість засновників - два (крім випадків приватизації і корпоратизації підприємства, де засновни­ком виступає одна особа - уповноважений орган держави в особі ре­гіонального представництва Фонду державного майна України); за­конодавче установлена відповідальність (повна, змішана й обмеже­на) засновників кожного окремого виду господарчого товариства; наявність страхового фонду не менш 25% статутного фонду.

Засновниками й учасниками товариств можуть бути підприємст­ва, установи, організації, а також громадяни, у тому числі й іноземні юридичні і фізичні особи, крім випадків передбачених законодавчи­ми актами України.

Повне і командитне товариства діють лише на підставі установчого договору і визнаються договірними чи товариствами на вірі, а для створення інших видів господарських товариств окрім установчого до­говору також необхідний статут. Такі товариства отримали назву уста­вних. Саме вони - акціонерні товариства, товариства з обмеженою від­повідальністю та рідше товариства з додатковою відповідальністю є переважаючими формами господарських товариств. Товариства з необмеженою відповідальністю та повною відповідальністю, командитні товариства хоча є більш бажаними для кредиторів, але як свідчить пра­ктика, створюються лише в тому разі, коли для здійснення такої діяль­ності законодавством імперативне встановлена така форма. При об­ранні засновниками таких організаційно-правових форм вони відпові­дають за зобов'язаннями виділеним для них майном, а при його недо­статності, додатково до матеріальної відповідальності притягуються і засновники. Останні в такому разі відповідають своїм власним майном.

Найбільш поширеними формами є товариства з обмеженою від­повідальністю - акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідальність таких товариств обмежується лише розміром статутного фонду, а при його недостатності для по­гашення боргових зобов'язань, останні (в разі визнання банкрутами таких товариств) погашаються за неможливістю їх виконання. Вра­ховуючи, що більшість банкрутств в Україні є наслідком суб'єктивних чинників - непрофесіональний менеджмент чи зловживання з боку посадових осіб, це гарантує інтереси засновників і їх майновий ризик обмежується лише частиною внесених інвестицій.

Господарські товариства, в залежності від строку на який вони засновуються, можуть бути створені на невизначений або визначе­ний термін.

Установчі документи господарських товариств повинні містити відомості про його вид, предмет і мету діяльності, склад засновників (учасників), найменування і місцезнаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутку і збитків, склад і компетенції органів товариства і порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по котрим необхідно одноголос­ність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін в установчі документи, а також порядок реорганізації і ліквідації това­риства. Установчі документи кожного окремого виду господарського товариства повинні відбивати особливості його діяльності, про що безпосередньо вказується в ч. З ст.4 Закону України «Про господар­ські товариства».

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови в державній реєстрації. В установчі докумен­ти можуть включатися також інші умови, що не суперечать чинному законодавству України.

У відповідності зі ст.13 названого Закону внесками учасників і за­сновників товариства можуть бути майно (будівлі, споруди, та інші ма­теріальні цінності, цінні папери), право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, спорудами, будівлями, устаткуванням, а також інші майнові права (у тому числі і на інтелектуальну власність) і грошові кошти (у тому числі в іноземній валюті). Внесок, оцінений у грошовій одиниці України утворює частину учасника (засновника) у статутному фонді. Порядок оцінки внесків визначається в установчих документах, якщо інше не передбачено законодавством України. Зако­нодавством заборонено використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, а також кошти, отримані в кредит і під заставу.

В товариствах, як і в інших підприємствах створюються відпові­дні фонди: основні та зворотні, фонд винагороди (оплати), аморти­заційний та інші.

За загальним правилом керування товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) здійснюється відпо­відно до виду товариства. Органи управління товариства поділяють­ся на вищі, виконавчі, контрольні. Вищим органом є загальні збори, які вирішують найбільш важливі питання їх діяльності. Поточні пи­тання діяльності господарських товариств вирішуються виконавчи­ми органами та їх посадовими особами. Посадовими особами орга­нів керування товариства признаються голова і члени виконавчого органу (дирекція), голова ревізійної комісії, а в товариствах, де ство­рена рада товариства (наглядацька рада) - голова і члени ради това­риства. Такими особами не можуть бути члени виборчих органів громадських організацій, державні службовці, особи яким в судовому порядку заборонено займатись такою діяльністю, та особи, що ма­ють непогашену судимість за корисливі злочини. Посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України.

Визначені особливості передбачені законодавцем у відношенні наслідків по угодах, вчинених до державної реєстрації товариства. У відповідності зі ст.8 зазначеного Закону товариство може відкривати розрахункові та інші рахунки в банках, а також укладати договори й інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, вчинені від імені то­вариства до моменту реєстрації признаються такими, що укладені із товариством тільки за умови подальшого схвалення товариством.

Угоди, вчинені засновником до моменту реєстрації товариства і на­далі не схвалені товариством тягнуть за собою правові наслідки тільки лише для засновника. Це означає, що стороною у такого роду угоді за­мість юридичної особи буде виступати той із засновників, що уклав дану угоду. Це має особливе значення для діяльності тих товариств, ведення справ котрих повинно здійснюватися за спільною згодою всіх учасників. Такого роду товариства є найбільш простими в створенні і керуванні, що обумовлено відсутністю законодавче встановленого мінімуму май­на, необхідного для формування статутного фонду. В міру збільшення вимог законодавця до особливостей створення статутного фонду уск­ладнюється і порядок створення і діяльності такого товариства. У цім зв'язку доцільно розглядати існуючі види господарських товариств у міру ускладнення їхніх управлінських характеристик.

Учасниками господарських товариств можуть бути фізичні та юридичні особи, окрім тих, яким це заборонено законом. Їх правове положення визначено в ст.ст.10,11 вказаного закону. Так, учасники товариства вправі:

- приймати участь в управлінні справами товариства, за виклю­ченням спеціально оговорених законом випадків;

- приймати участь в розподілі прибутку товариства та одержува­ти пропорціонально долі кожного з них в майні на момент початку виплати його частини (дивіденди);

- вийти у встановленому порядку з товариства;

- одержувати інформацію про діяльність товариства, в тому чис­лі на вимогу знайомитись з річними балансами, звітами про діяль­ність, протоколами зборів;

- інші права передбачені законодавством та установчими доку­ментами.

Учасники товариства зобов'язані дотримуватись вимог установ­чих документів товариства та виконувати рушення загальних зборів та інших органів управління, виконувати перед товариством свої зо­бов'язання, в тому числі стосовно майнових та інших зобов'язань перед ним, робити внески, оплачувати акції в порядку, розмірах та в строки, передбачені установчими документами, не розголошувати комерційну тайну та конфіденційну інформацію про діяльність това­риства, виконувати інші передбачені законодавством та установчи­ми документами зобов'язання.