14.Цивільно-правова відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність — це самостійний вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні дер­жавного примусу до правопорушника шляхом позбавлення осо­би певних благ чи покладення обов'язків майнового характеру. До правопорушника застосовуються санкції майнового харак­теру, які спрямовані на відновлення порушених прав та поля­гають у відшкодуванні збитків, стягненні неустойки чи пені.

Цивільно-правову відповідальність можна класифікувати за різними критеріями.

1. Залежно від підстави виникнення цивільно-правова від­повідальність буває договірна та недоговірна. Договірна відпо­відальність настає у разі порушення договору однією із сторін. Позадоговірна відповідальність має місце у разі заподіяння шкоду чужому майну чи здоров'ю, а також в інших випадках заподіяння шкоди, якщо між заподіювачем шкоди і потер­пілою стороною не існувало договірних правовідносин.

2. Залежно від кількості осіб, які беруть участь у виконанні зобов'язання, застосовують часткову (дольову), солідарну чи субсидіарну (додаткову) відповідальність. Часткова (вольова) відповідальність полягає в тому, що кожен із учасників зобов'я­зання несе відповідальність у межах своєї частки. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо вказаних в за­коні чи договорі, і при цьому кредитору надається право вима­гати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом або від одного із боржників. Якщо обо­в'язок не буде виконано в повному обсязі одним із боржників, кредитор вправі вимагати неодержане від інших солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними до того моменту, поки їх обов'язок не буде виконано повністю.

3. Залежно від обсягу відповідальності виділяють повну, обмежену та підвищену (кратну) відповідальність. За загаль­ним правилом, цивільно-правова відповідальність настає в пов­ному обсязі, а це означає, що розмір відшкодованої шкоди не повинен перевищувати суму заподіяних збитків, тобто відшко­дування не повинно призводити до збагачення потерпілого. Однак, у силу закону або договору, може виникати обмежена цивільно-правова відповідальність. У певних випадках законом може бути передбачено застосування підвищеної цивільно-правової від­повідальності, яка полягає у застосуванні до правопорушника додаткових санкцій у порядку та розмірах, визначених зако­ном.

Юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною — вчинення цивільного правопорушен­ня. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які утворюють склад цивільного правопорушення.

Підставами цивільно-правової відповідальності є:

• протиправність поведінки (дія чи бездіяльність);

• наявність майнової та (або) моральної шкоди;

• причинний зв'язок між протиправною поведінкою і запо­діяною шкодою;

• вина особи, яка заподіяла шкоду.

Розмір відшкодування встановлюється законом або домов­леністю сторін, а у разі наявності спору між сторонами — су­дом, господарським чи третейським судом. Розмір відшкоду­вання майнової шкоди визначається, як правило, у грошовому виразі, однак відповідно до ст. 22 ЦК за вимогою особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнову шкоду може бути відшкодовано і в інший спосіб, зокрема, шкоду, завдану майну, може бути відшкодовано в натурі (передання речі того самого роду та тієї самої якості, полагод­ження пошкодженої речі тощо). Моральна шкода відшкодо­вується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд зале­жно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань.

Цивільне законодавство передбачає також випадки, за на­стання яких особа звільняється від відповідальності, — це ви­падок та непереборна сила.