47. Поняття трудових спорів та їх класифікація.

В процесі утворення функціонування і припинення трудових правовідносин між учасниками можуть виникати розбіжності - односторонні або й взаємні претензії, зумовлені можливим неспівпаданням інтересів найманих працівників і власника або уповноваженого ним органу. За таких обставин одна із сторін вважає, що її трудові права порушено.

Перебудова виробничих і трудових відносин, нові форми застосування і використання праці істотно вплинули не тільки на індивідуальні трудові відносини, а й на структуру і зміст організаційно-управлінських відносин, що виникають між власником підприємства або уповноваженою ним особою, з одного боку, і трудовим колективом або органом, що його представляє, - з іншого.

Непорозуміння вже виникають не міх окремими працівниками і власника або уповноваженими ним органами, а між групами трудящих, трудовими колективами підприємства чи навіть кількох підприємств з уповноваженими на управління органами і державою як власником цих підприємств. Здійснення відносин, як індивідуальних так і колективних, не завжди відбувається гладко, без розбіжностей і конфліктів. В разі виникнення цих розбіжностей сторони намагаються урегулювати їх шляхом переговорів або через органи, що спеціально створені державою з цією метою. При звернені до цих органів одного із суб’єктів індивідуальних чи колективних відносин виникають трудові спори, розгляд і вирішення яких становить певний правовий порядок, спрямований на зміцнення законності і правопорядку в сфері трудових відносин.

Трудовий спір – це спрямовані шляхом переговорів розбіжності між найманим працівником (колективом найманих працівників) і власником (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, виконання умов трудового і колективного договорів стосовно умов праці і відпочинку.

Згідно ст.221 КЗпП трудові спори розглядають комісії по трудових спорах і районні (міські) суди.

За ознакою підвідомчості можна виділити три види розгляду цих спорів:

1. в загальному порядку, який включає до себе послідовність розгляду спорів в комісії по трудових спорах і районному суді. Природно, що розгляд цих спорів може закінчуватися в комісії, якщо сторони не оскаржать її рішення і спір не буде перенесений до суду.

2. В судовому порядку, при якому розгляд трудового спору починається безпосереднім зверненням до суду, минаючи КТС;

3. В особливому порядку, при якому певні категорії спорів або трудові спори певних категорій працівників вирішуються відповідно до спеціальних правил, визначених процесуальними нормами.

Другу значну групу становлять колективні трудові спори, що виникають з організаційно-управлінських і соціально-економічних відносин у сфері праці. Предметом такого спору можуть бути розбіжності як з приводу встановлення умов праці, так і в зв’язку із застосуванням чинного законодавства.

На класифікацію впливає також характер спору. За цією ознакою можна виділити: спори про застосування норм трудового законодавства; колективного і трудового договору; спори про встановлення нових умов праці, не урегульованих законодавством або іншими нормативними актами; спори, пов’язані з відмовою у прийнятті на роботу. Причини виникнення трудових спорів різні. Вони можуть носити суб’єктивний характер, але можуть мати і об’єктивний організаційний характер. Класифікація трудових спорів має значення для визначення підвідомчості – для кожної групи встановлений певний порядок розгляду і орган, уповноважений розглядати цей спір.